28.01.2022imgLive
02.02.2022Live
03.02.2022Live
04.02.2022imgLive
04.02.2022Live
19:00
05.02.2022imgLive
06.02.2022Live
07.02.2022Live
10.02.2022Live
11.02.2022imgLive
11.02.2022Live
11.02.2022imgLive
12.02.2022imgLive
13.02.2022Live
13.02.2022imgLive
13.02.2022imgLive
16.02.2022imgLive
16.02.2022Live
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
18.02.2022imgLive
26.02.2022imgLive
01.03.2022imgLive
14.12.2021

Валерій Плеханов: Харківські Соколи націлені на вихід у плей-оф з максимально високого місця

img

Валерій Плеханов минулого літа змінив успішне Запоріжжя, з яким грав у фіналі плей-оф попереднього сезону Суперліги, на харківську команду, яка зірок з неба до цього не хапала. Досвідченому спеціалісту, який раніше працював з Кривбасом (брав з ним «бронзу» сезону-2015/2016), БК Дніпро-Азот та Донецьком, вдалося чи не відразу досягти прогресу — зараз Соколи четверті у турнірній таблиці української Суперліги і претендують на історичний вихід у плей-оф.

Про роботу з новим колективом тренер Харківських Соколів розповів у інтерв’ю Kharkiv Today.

— Валерію Миколайовичу, які емоції у вас викликає поточна четверта позиція Соколів у турнірній таблиці Суперліги?
— Абсолютно нейтральні. Багато хто вважає це досягненням, але я так не вважаю. Так, у свої попередні сезони у Суперлізі Соколи на таку висоту ще жодного разу не піднімалися, але це не причина, щоб дивитися у таблицю щодня і чомусь радіти. Ситуація у турнірній таблиці може змінитися будь-якої секунди. Я говорив і кажу: цього сезону чемпіонат у Суперлізі дуже сильний, такого не було давно. У лізі немає аутсайдера. Є чотири топ-команди. І те, що зараз три з них вищі за нас (Прометей, Київ-Баскет та Будівельник), а Дніпро трохи нижче — це виключно тимчасове явище. Чому? За підбором виконавців, за бюджетом ці команди не можуть бути нижчими за першу четвірку таблиці. Це їхні позиції. Що ж до решти восьми команд таблиці, то вони нині настільки рівні, що будь-яка може обіграти. Нам поки що вдається бути четвертими, але я б все ж таки цим фактом не спокушався.

— Виходячи з показників команди, впевнені, у зіграних поєдинках вистачало приємних для вас як тренера результатів.
— Нам справді вдалися кілька ігор. Ми змогли вдома зачепити Будівельник із топової четвірки провівши дуже гарний матч. До негативу я можу віднести лише гру на виїзді із Запоріжжям (поразка 86:87). Очевидно, там дуже хотіли мене і мою нову команду зустріти гідно, і, як бачите, це їм вдалося. У всіх інших матчах ми діяли на своєму рівні — не вище і не нижче. Але зараз дуже важливо розуміти, що основне у сезоні — це не регулярний чемпіонат, а плей-оф. До ігор там хотілося б підійти на максимально високому місці. Завдання це складне, навіть дуже, враховуючи, що наш ростер зараз обмежений. До того ж, ми, як виявилося, дуже «маленькі». Нинішня ліга, напевно, одна з найбільших за останні 10 років. У кожній команді є хлопці за 210 см, і здебільшого — не по одному. Ми ж на їхньому тлі виглядаємо «куцо», я сказав би. Проте за рахунок енергії, домашніх напрацювань ми намагаємось це нівелювати. Десь нам це вдається, а десь — ні.

— Виходить, проміжна четверта позиції все ж таки більше заслужена, ніж ні?
—Так, я погоджуся. Поки що ми граємо непогано.

— Чого ще, на вашу думку, не вистачає нинішнім Соколам, щоб впевнено приєднатися до згаданої вами топ-четвірки?
— Склад команди безпосередньо залежить від бюджету. Наш бюджет у Суперлізі нижчий за середину, і значно нижчий. А чим вищий бюджет, тим гравців вище за рівень ти можеш взяти, чим нижчий — то й рівень гравців нижчий. Відповідно, виходячи із цих критеріїв, наш рівень — це боротьба десь за восьме місце. Але ми зараз йдемо вище. Даються взнаки наші літні напрацювання під час підготовки до сезону, дається взнаки якась «хімія», яка утворилася у колективі. Але щоб реально бути вищим, нам необхідні гравці іншого рівня, а наявні баскетболісти повинні мати сильну віру в себе. У нас є гравці, які грали у команді минулого сезону. Моє перше завдання було повернути їм віру в себе. Коли ти з командою за сезон перемагаєш у дев’яти матчах (раніше у Соколів бувало лише чотири перемоги за сезон), то самооцінка і віра в себе сильно страждають. По-друге, важливо було поєднати легіонерів команди і українців. Нам це вдалося. Однак ми все одно не можемо за рівнем гравців конкурувати з топ-четвіркою Суперліги. Втім, в окремому матчі ми можемо обіграти будь-якого суперника. А ось виграти у когось із топів серію ми навряд чи зможемо.

— На старті сезону команда програла три матчі з чотирьох, поступившись Дніпру, Прометею і Київ-Баскету. Перемога була лише у грі із Запоріжжям. То були складності створення нового ігрового ансамблю?
— Нам на старті випав не найпростіший календар. Давалася взнаки і невпевненість окремих хлопців, про що я вже говорив. І, дійсно, треба врахувати, що колектив створюється не відразу, для цього потрібен час. Те, що після цього була серія з семи переможних зустрічей, говорить сама за себе. Ми змогли з труднощами впоратися.

— Зараз про плей-оф сезону ви вже думаєте?
— Ні, не думаю. Але ми повинні бути у плей-оф. Це наше головне завдання на сезон. Ми ж зараз хочемо потрапити до плей-оф з максимально високого місця, щоб зі старту уникнути зустрічей із топами. Для цього нам потрібно триматися приблизно 4-5 місця у таблиці.

— Ви влітку очолили Харківських Соколів і провели, по суті, наново комплектацію складу. Наскільки задоволені виконаною роботою?
— Згідно з наявним бюджетом, ми провели роботу, на мій погляд, оптимально. Дуже важко було з українським ростером. Сильні українські гравці є не у тій  кількості, як того хотілося б. Елітні клуби підписують українців із запасом, щоб вони не дісталися іншим. Приклад — Діма Тихонов. Минулого сезону він був основним гравцем Запоріжжя, яке виграло «срібло», а нинішнього він взагалі не грає за Прометей.

Незважаючи ні на що, нам вдалося знайти дуже хороших хлопців. Десь їм не вистачає молодості, натомість є досвід. Мені дуже допомагають Діма Глібов та Макс Нікітін — це хлопці, з якими я починав ще у Донецьку у 2012/2013 рр. Паша Буренко з того ж складу. Поряд із цими хлопцями себе добре виявляють решта українців, а всі вони разом відмінно знаходять спільну мову з американцями.

— Ви не обійшлися без запрошення легіонерів. Не можна розраховувати на створення боєздатної команди без їхньої участі?
— Так, однозначно. Яскравий приклад цього — Дніпро. У ньому грають 6-7 гравців національної збірної, але поруч з ними знаходяться легіонери. Було два, зараз лишився один. Проте, без іноземних гравців розраховувати на медалі чемпіонату неможливо.

— Усім Соколам вдається реалізовувати ігровий потенціал?
— На мою думку, Вова Шевченко та Ілля Нємцу ще не розкрили потенціал. Вони дуже талановиті хлопці, але поки не потрапили у той струмінь, який допоможе розкритися. Шевченко все ще відходить від попереднього невдалого сезону, а Нємцу не вистачає впевненості у собі і мудрості.

— Готуючи команду до сезону, ви уявляли, на що вона може бути здатна?
— Я сам займався питаннями комплектації складу, спілкувався з усіма гравцями. Тому, якби я не бачив у хлопцях потенціалу, і не був би у них упевнений, то до команди їх просто не запрошував. Зараз для нас головне стати справжньою єдиною командою разом із уболівальниками. Можу сказати, що у Суперлізі до нас уже ставляться більш ніж серйозно, і, зізнаюся, це мене приємно дивує. Важливо тепер не зупинитись, а продовжувати багато і багато працювати.

— Соколи четверті у турнірній таблиці з 12-ти клубів. А на яке місце ви б поставили команду в Суперлізі з фінансових можливостей, забезпечення та інших навколоігрових аспектів?
— Я ніколи не займався подібними речами, у яких досконально не знаюся. Відповідь на це запитання, найімовірніше, можуть дати президенти клубів. І, важливо розуміти, що про зарплати баскетболістів відкрито ніхто не говорить. Черпати подібну інформацію ми можемо лише від агентів гравців, адже існує певний ринок. Ми, скажімо, претендували на умовних Сидорова та Петрова, у яких певна стеля зарплати. І він по Суперлізі значно нижчий від середнього рівня. Але в реаліях бюджету, що був, ми змогли скласти оптимальний підбір виконавців.

— Виходить, у Суперлізі України існує пряма залежність між фінансуванням команди та її результатами?
— Звичайно. Якщо в тебе бюджет великий, то ти нижче за певний рівень уже не опустишся. Якщо ж результати все ж таки нижчі, то це або тимчасове явище, або дійсно треба щось міняти — тренера, а може всю систему підготовки. Моє хобі останніми роками — з мінімального бюджету ліпити щось сильне та конкурентоспроможне.

— Систему фінансової залежності можна порушити?
— Так. У попередні роки нам у Запоріжжі вдавалося за мінімальні гроші зібрати відмінний ростер гравців. Ми знаходили недорогих, але класних виконавців. Сподіваюся, так само буде і у Соколах. Ми вже знайшли у Грузії нікому невідомого Майкла Девіса, і впевнений після цього сезону у нього нових пропозицій буде надміру. У нас є Деджуан Граф. Він другий сезон у клубі, вже має авторитет у команді, багато що привносить своїм характером. Поки що не розкрив себе Трой Сімонс. Прогресує Олексій Зечевич. На жаль, поки що поза грою знаходиться Максвелл Магоні, у якого, на мій погляд, найвищий потенціал серед усіх наших легіонерів. Головне його розкрити.

— Ви родом із Донецька. У різний час працювали у Кам’янському, Кривому Розі, Запоріжжі. Як вам місто?
— Моя сім’я до цього жила у Дніпрі, але в нас постійно виникала ідея возз’єднатися у Харкові. Мій старший син тут навчався, а тепер тут живе і працює, а молодший зібрався у Харкові вступати. Тому я радий, що вдалося здійснити задумане. Пропозиція від Соколів була цікавою, і я на неї відгукнувся практично без роздумів.

У Харкові мені та моїй сім’ї дуже комфортно, все подобається. За менталітетом людей він дуже близький до довоєнного Донецька. Тут дуже відкриті люди, багато місць для культурного відпочинку, тут є простір.

— За довоєнним Донецьком сумуєте?
— Звичайно, сумую. Там наш дім, багато друзів. Але такі реалії…

— Соколи проводять домашні матчі у Локомотиві, та й тренуються у ньому. Команді комфортно у цьому залі?
— У Локомотиві дуже зручно. Дякуємо керівництву Палацу спорту, ми відчуваємо їхнє особливе ставлення. Тут затишно та комфортно не лише тренуватися, а й грати. Мене тішить та підтримка трибун, яку команда отримує у Локомотиві. Я бачу, що вболівальників з кожною грою стає дедалі більше. І зал на кожній грі буквально живе грою, «горить» нею і цим дуже допомагає хлопцям на майданчику.

— Соколи за вдалої кампанії можуть у плей-оф сезону збирати аншлаги у Локомотиві?
— Не сумніваюся. Якщо ми зможемо потрапити до плей-оф із гарного місця, то зал на іграх буде повним. Дуже хочеться дати людям те, на що вони сподіваються, у що вірять, а саме команду, яка на щось серйозне претендує. І нехай не цього сезону, то наступного — точно.

Поділитись:

Новини по темі

Усі новини