28.01.2022imgLive
02.02.2022Live
03.02.2022Live
04.02.2022imgLive
04.02.2022Live
19:00
05.02.2022imgLive
06.02.2022Live
07.02.2022Live
10.02.2022Live
11.02.2022imgLive
11.02.2022Live
11.02.2022imgLive
12.02.2022imgLive
13.02.2022Live
13.02.2022imgLive
13.02.2022imgLive
16.02.2022imgLive
16.02.2022Live
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
18.02.2022imgLive
26.02.2022imgLive
01.03.2022imgLive
03.01.2022

Новорічні підсумки: Віталій Черній про першу половину сезону Суперліги. Частина 2

img

В регулярному чемпіонаті Суперліги Windrose зіграно 12 тижнів. Без одного матчу позаду половина регулярки.

Вся основна боротьба в чемпіонаті ще попереду, але перерва на новорічні свята – вдалий час для підбиття проміжних підсумків.

Відомий український тренер Віталій Черній в ролі експерта ексклюзивно для сайту Суперліги проаналізував першу частину сезону для кожної з 12 команд елітного дивізіону.

Читайте першу частину, де Віталій Черній підбив підсумки половину сезону для лідерів.

До вашої уваги друга частина матеріалу:

«Від Дніпра я чекаю на більше. Ми говорили, що у Прометея хороший український ростер, але у Дніпра він навіть трішки кращий. Проте нема легіонерів. Є Купер — він молодець, він намагається грати на команду, не тягне на себе ковдру. Може в цьому моменті йому б не завадила допомога, але команда залишається вірна своєму принципу використовувати своїх гравців, а позиції, на які не вистачає своїх гравців, розбавляти легіонерами. Але останні ігри вони зіграли успішно, тому вже веселіше. Кожна перемога надає крила. Потрібні були перемоги, і вони з’явилися. Головне, щоб не виявилося, що на початку багато чого було втрачено, через що команда не займе те місце, на яке розраховувала.

Так, треба враховувати травми. Той же Бобров тільки-но повернувся після травми, йому непросто увійти. Не показує свій баскетбол Закурдаєв, у якого гарне почуття м’яча, гарна рука, але щось йому не дає заграти. Я хотів би, щоб Дніпро грав як раніше, щоб це була непоступлива команда, з якою важко грати як удома, так і на виїзді. Щоб вони показували характер і непоступливість.

У Хіміку побільшало легіонерів. Я можу сказати, що якісні українці пішли, але школа працює і за великим рахунком підготовка своїх гравців, їхнє введення у дорослий баскетбол позначається. І той самий Саша Ковляр із вчорашнього дублера стає повноцінним гравцем основи. Він старається, робить те, що потрібне. Як для молодого гравця у нього є проблеми, але це можна вирішити з досвідом. Плюс у задній лінії є Олександр Рябчук, який є чудовим наставником для Ковляра, Козака. Він своєю роботою та працелюбністю змусить молодих гравців швидше адаптуватися до дорослого баскетболу.

Запоріжжя – команда, яка добре у себе вдома грає. Хто б не був біля керма на тренерському містку, цей дух переможця на рідному майданчику лишається. Стас Овдєєнко виконує величезну роботу. Завжди в перший сезон важко молодим наставникам, дуже важко доводити, що вони можуть. Але в нього виходить і є результат. Добре, що в нас немає практично прохідних ігор та номінальні аутсайдери регулярно «кусають» лідерів.

Тернопіль влітку радикально змінив склад. Порівнюючи з тим же Запоріжжям, де майже лишилися всі українці, в Тернополі майже повністю оновився склад. Є проблема наступності поколінь, свій стиль. У Запоріжжя ніколи не було великих змін у складі стосовно українських гравців. Так, мінялися легіонери, але залишалися українці, котрі розуміли, що каже президент, що вимагають тренери.

Діма Забірченко намагається і він доведе, що він гідний. Але в нього змінилося багато гравців. Чому це сталося? Це потрібно у них питати. Плюс команда грає другий рік. В перший тебе ніхто не знає і ти намагаєшся зробити собі ім’я. Перший рік увага до команди – це плюс, що додає заряд. Другий рік утримати цей рівень важко. Не втримали перемогу, було кілька поразок у рівних іграх. Якби був успіх, то Тернопіль теж міг би бути вгорі. Бояркін, Сандул — бійці, але потрібно, щоб весь ансамбль грав по бойовому, щоб досвідчені гравці не давали спуску молодим баскетболістам і легіонерам. Минулого року деякі кінцівки команда витягувала за рахунок досвіду. Нині цього не вистачає.

Кривбас має великий мінус, що команда в останній момент зібралася. І мало часу для адаптації. Потрібно було звикати до нового амбітного тренера. З того, що вдалося зібрати, тренер, мабуть, вибрав правильну стратегію. Він прийняв рішення грати в жорсткий захист, десь на межі фолу. Жорсткість сприяє тому, що команда не падає, грає рівно.

Я дивився матч проти Прометея і їх тренерів виводила ця жорсткість. Вони побоювалися травм. Вважаю, що боротьба має бути. Тут велика роль суддів – встановити межу, яку не можна переходити у плані жорсткості. Ця жорсткість команді допомагає, але після останніх розмов деякі трактування епізодів тепер можуть бути не на їхню користь. Але команда бореться і команда не здається до останніх секунд, незважаючи скільки вони програють. Тренер нікому не дає розслабитися, вимагає жорсткості, а правила всі знають, їх встановлюють судді на майданчику.

Команда Кривбас – бійці, і вони нагадують мені Хімік. Емоційно, з трактування епізодів, за стилістикою гри вони схожі. Але Хімік не перший рік у Суперлізі і Степановський свою стратегію, своє трактування гри завжди підтримує. Сліпенчук – перший рік, як головний тренер. Але він уже показує, що щось може.

Одеса в першій частині чемпіонату мала травми, були хвороби. Вони не були у повному складі, щоб зігратись. Нині вони втягуються у цей процес. Вони грають так, як можуть. Вони чіпляються зі своїми конкурентами та беруть свої перемоги у матчах з ними. Тому вони йдуть у зоні плей-офф.

Черкаси для мене одне із розчарувань. Команда з українського складу втратила лише Скапінцева, котрий грав важливу роль, але не був незамінним. Мавпи мають хороший український склад, хороші легіонери, але гри немає. Чесно, проти Миколаєва було боляче дивитись на команди – багато помилок. Бажання боротися у цих двох команд в цій грі побачив мало.

Черкаські Мавпи непогано розпочали чемпіонат, виграли у Будивельника, але згодом стався цей провал. Не знаю, із чим це пов’язано. Яскрава, гарна гра з баскетболом гарної якості. Я думав по тій грі, що в команду приїхали хороші легіонери, які з часом розкриються, але поки що я цього не бачу.

Ну і по Миколаєву. Ми щоразу говоримо, що команда варта більшого. Місто, вболівальники. Історія Миколаєва – яскрава в плані баскетболу, але поки що гра не приносить радості.

Очікування на другу половину сезону? Я не хочу, щоб Суперліга була передбачуваною. Навіть останні ігри Прометея показують, що команда на межі, її готові вкусити так, що буде програш. Пройти чемпіонат без поразок, враховуючи силу першості, а я вважаю його сильнішим, ніж у минулому році, без поразок буде дуже важко.

Я сподіваюся, що до плей-офф потраплять гідні команди. Щоб матч першої з восьмою командою не був прохідним, щоби була боротьба.

Третє – сильний чемпіонат нам треба, щоб росли наші гравці, щоби були в тонусі, якісно росли. Щоб гравці збірної були у тонусі якісних ігор внутрішнього чемпіонату. Щоб гравці виплеснули все це у матчах за збірну та наша національна команда пробилася на чемпіонат світу.

І останнє – щоб були повні зали скрізь, щоб уболівальники приходили та підтримували свою команду».

Поділитись:

Новини по темі

Усі новини