Матч Зірок Суперліги Windrose. В’ячеслав Кравцов: Реально дати бій легіону і перемогти

Перший Матч Зірок Суперліги пройшов в Україні 2008-го у Донецьку. Серед тих, хто брав участь у ньому, і В’ячеслав Кравцов — центровий, який 5 років поспіль отримував запрошення на All Star, після чого вирушив до НБА. Про це і не тільки — у розмові із «бігменом» Дніпра, який після повернення до України може знову стати учасником зіркового «івенту». .    

— Перший Матч Зірок Суперліги був у тебе 2008-го…

— Це був формат гри, який був для мене новим. Тоді спочатку проводився матч дублерів, в якому зіграв Лукаш (Денис Лукашов – розігруючий національної збірної України – прим.), а я потрапив до основного поєдинку. All Star — це цікава, не схожа ні з чим за форматом річ: ніби і навколобаскетбольна, але дещо не дотягує до нього. В офіційних поєдинках треба будь-якою ціною боротися за результат, тривалий час готуватися до них, розбирати суперників, тоді як Матч Зірок – це все за «фаном», багато друзів і знайомих, перезавантаження посеред сезону. Усі гравці високого рівня, але, передусім, потрібно розважити глядачів красою та деякими «показушками»: про результат починають думати упродовж останніх 5-7 хвилин поєдинку.

— Отримати запрошення на дебютний матч у Донецьку було приємно?

— Безперечно. Це було дуже престижно, емоції переповнювали. За місяць – два до Матчу я мав сумніви, чи потраплю на нього. Тому, коли дізнався, що я потрапив до складу, це було просто «вау!» Для тодішнього віку тим більше.

В’ячеслав Петров: На Матчі зірок усі намагатимуться зарубитися, особливо, якщо матч буде рівним

— Для тебе такий формат прийнятний: три чверті або й більше – це шоу, а потім вже амбіції щодо перемоги?

— Складне питання. Гадаю, що навіть глядачам було б цікавіше дивитися матч, якщо б гравці з перших хвилин намагалися змагатися за результат. Можливо, це було б і красивіше, адже «показуха», яка часто відбувається, буває наївною. Уболівальник бачить, що захист відступає, йдуть навісики, алей-упчики, кидки згори… Важко зрозуміти, наскільки і кому це подобається, а кому ні. З іншого боку, якщо одразу грати на результат, то гравцям було б важко викладатися по повній у чужій команді, де немає системи, інший тренер, майже немає комбінацій. Можна нашкодити собі як фізично, так і морально, не розуміючи свого положення у колективі. Певно, через це і не вдається проводити подібні матчі, як дехто хоче, у вигляді заруби із першої хвилини, зі справжнім баскетболом за результат.

Хоча якщо тренер встигне за короткий відтинок дати команді якусь мінімальну систему, щоб на базовому рівні зіграти швидко та злагоджено – це теж буде видовищно. Швидкі переходи від оборони до атаки, короткі передачі, раннє завершення у вигляді того ж «данку» чи «трьохи», і захисту суперника не потрібно «підлаштовуватися» та розбігатися на усі боки. Такий баскетбол буде цікавішим і кращим для уболівальників.

— У таких Матчах завжди імпровізував, чи були якісь «домашні заготовки»? 

— Щоб закидати згори, мені налаштовуватися не потрібно: я це і так роблю з ранку до ночі. Завжди було бажання «покласти трьоху» у такій зустрічі. Це вдалося зробити у Дніпрі: навіть двічі.

Матч зірок Суперліги Windrose: проміжні результати голосування вболівальників

— В офіційних матчах ти залюбки не лише набираєш очки, але й за нагоди ставиш блок-шоти. Душа не бажає їх на All Star?

— В таких іграх небагато блок-шотів: захист вмикається хіба що ближче до кінця поєдинків. В атаці простіше: легше віднайти себе. Голосую за напад!

— Ти вже брав участь у п’яти Матчах Зірок (поспіль із 2008-го по 2012-й)…

— Навіть непросто одразу усі пригадати. Бо прийшли, весело потренувалися вранці, поспілкувалися зі знайомими (навіть сам Матч минає за такого фону), тож за цими емоціями не завжди запам’ятовується місто, в якому він пройшов. В усіх поєдинках того часу перемогли легіонери, проте одну зустріч ми, українці, майже «зачепили». За різниці «мінус три» за 4 секунди до кінця основного часу у Дніпрі ми з Агафоновим були на майданчику. Андрій виконував штрафні і навмисно схибив з другої спроби, щоб отримати другий шанс в атаці, але нікому з нас не вдалося зробити підбирання. Утім, мали шанс виграти одним вирішальним кидком. Цим той поєдинок (2010-го року – прим.) і запам’ятався: що були максимально близькими до успіху.

— Чого очікуєш від найближчого Матчу Зірок у Києві?

— Передусім, сподіваюся, що глядачам із сертифікатами і тестами, але дозволять максимально заповнити усі трибуни. Щоб не було вільних рядів. Це було б прекрасно. Люди давно подібного не бачили, скучили. Завжди був ажіотаж навколо таких Матчів: складнощі з квитками, бо усі розуміють, що така подія – раз на рік в одному місті, де збираються представники усіх команд Суперліги. На них хочуть потрапити уболівальники з усіх міст. Очікую цього і зараз: щоб був аншлаг.

Стартувало голосування з визначення стартових п’ятірок Матчу зірок Суперліги Windrose

— Є бажання позмагатися в якомусь із конкурсів?

— Чесно кажучи, у жодному. До «данків» потрібно готуватися, мати «заготовки»: не можна прийти та імпровізувати. Для їхнього напрацювання необхідно виокремити один – три вечора після тренувань. Нинішній вік і моя роль у клубі, де на мене і низку хлопців робиться ставка щодо результату, не дозволяють знущатися над колінами: не хотів би ризикувати. Щоб виграти, потрібно виконати доволі складні елементи, а це – дуже серйозне навантаження для здоров’я. Триочкові – це не моє. Конкурс майстерності… Можна було б виступити заради «фану», але у нас достатньо захисників, які братимуть у ньому участь. З конкурсами закінчив.

— Взагалі? А якщо «ноу хау»: конкурс триочкових серед центрових, щоб були рівні умови…

— Легко! Чому б ні?! Зробимо четвертий конкурс: центрові кидають «трьохи». Причому від щита: рахуються ті, які від нього закинуті.

— Як щодо імпровізації? На Матчі Зірок у Дніпрі Григорій Хижняк  танцював «канкан» із групою підтримки…

— Танцювати точно не збираюся. Співати теж (сміється). У цьому себе зовсім себе не бачу. Будь-які інші цікаві формати, якщо хтось запропонує, можна спробувати.

— Ще до оприлюднення складів команд чиї шанси щодо перемоги у Києві виглядають більшими – українців чи легіонерів?

— Упродовж двох років дуже багато сильних українців повернулося додому з-за кордону. Достатньо реально дати бій легіону і перемогти.

Визначено систему формування складів команд на Матчі Зірок Суперліги Windrose

— Ти другий сезон поспіль в Україні після повернення. Як тобі цей період?

— Повернувся у статусі досвідченого ветерана. Було важко адаптуватися під українські лігу, формат змагань, тренерів: все ж побував на більш високих рівнях. Знадобився час для перезавантаження. Всі знають, яким я був до від’їзду за кордон, до НБА: очікували, що після повернення одразу набиратиму по 30 очок за матч. Завищені очікування. Відтак, коли був період адаптації, виникало непорозуміння: чому Кравцов не видає гучні поєдинки? Ще до позаминулого Нового року той період минув, і я вже  демонстрував дуже хороший баскетбол, і продовжую якісно грати і нині. Доводилося чути, що, мовляв, 30 – 31 рік, і гравці починають «здавати». Мені 34, і я зі своїм досвідом є одним із найпродуктивніших центрових у лізі. Часи змінилися. Пау Газоль у більш, ніж 37 років, зіграв чи не найкращий у своїй кар’єрі Євробаскет. Кажуть, що у 32 потрібно закінчувати, але це було раніше. Медицина, підхід до тренувань, тренажерна зала, харчування дуже сильно розширили кордони ігрового віку.

Представлено логотип Матчу Зірок Суперліги 2022

— Як щодо бажаних «скілів», які не властиві центровому?

— Нині усі говорять, що взагалі не кидаю «трьохи»: мовляв, вони та кидки зі середньої відстані – це не моє. Може, дивно це говорити, але раніше я грав на іншому амплуа. У 16 – 18 років атакував лише із дальньої та середньої дистанцій: рідко йшов до «фарби». Згодом різні тренери вимагали більше працювати максимально близько до кільця: потроху змістився у бік гри, так би мовити, «важкого танку».

— Скільки разів поспіль міг влучити здалеку?

— На тренуваннях 15 було.

— Хотів би відновити цю опцію у своїй грі?

— Прибережу на плей-оф цю суперзброю. Багато, хто говорить з мого оточення: навіщо мені два очки, якщо три – це краще.

— До слова, на цей рік, коли було свято, щось загадав, пов’язане із баскетболом?

— Так: одне із трьох бажань було саме про нього. Хочу виграти усі трофеї: Кубок і чемпіонство. Потрібно прагнути цього.