28.01.2022imgLive
02.02.2022Live
03.02.2022Live
04.02.2022imgLive
04.02.2022Live
19:00
05.02.2022imgLive
06.02.2022Live
07.02.2022Live
10.02.2022Live
11.02.2022imgLive
11.02.2022Live
11.02.2022imgLive
12.02.2022imgLive
13.02.2022Live
13.02.2022imgLive
13.02.2022imgLive
16.02.2022imgLive
16.02.2022Live
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
18.02.2022imgLive
26.02.2022imgLive
01.03.2022imgLive
10.12.2021

Макс Магоні: Суперліга Windrose набагато сильніша за другу німецьку Бундеслігу

img

Молодий американський форвард Харківських Соколів Макс Магоні в інтерв’ю клубній прес-службі розповів про адаптацію в команді, роль «шостого гравця» та свою сімю.

— Макс, це твій другий сезон у дорослому баскетболі. Порівняй його з першим сезоном, що ти провів у Німеччині.
— Ліга в Україні набагато сильніша за другу німецьку Бундеслігу, в першу чергу, вона більш атлетична та фізично виснажлива. Тож на перших порах мені потрібно було підготувати себе та своє тіло для цього. Також в Україні дуже високі швидкості.

— Як ти вважаєш, процес твоєї трансформації з гравця коледжа до професійного гравця вже закінчений чи ще триває?
— Між грою у коледжі та професійним баскетболом велика різниця, і я відчуваю, що дуже змінився як гравець за ці півтора роки. Треба було призвичаїтись до правил у європейському баскетболі, що трохи відрізняються. Я ще молодий гравець і продовжую вчитися новим речам на паркеті. Дуже вдячний і тренеру в Німеччині, і Валерію Плеханову, що дуже багато мені дали, приділяють увагу різним компонентам, наприклад, роботі ніг.

— Ти приєднався до команди трохи пізніше за решту колективу. Як тебе прийняли, з ким спілкуєшся більше?
— Прийняли мене дуже добре, за що я дуже вдячний і тренерам, і хлопцям. Так, з американцями я проводжу трохе більше часу, адже ми живемо поруч. Але в мене приятельські стосунки з усіма партнерами по команді, багато українців розмовляють англійською, тож ніякого мовного бар’єру. Я завжди відчуваю їхню підтримку. Ось, наприклад, у проти Кривбасу, коли я не зміг продовжити матч – Макс Нікітін вийшов та забив два триочкових, що стали ключовими у цій грі – я дуже радий за нього. І в нашій команді так завжди, особистий успіх кожного гравця – це успіх усієї команди.

— Ти розпочинав майже усі матчі з лави запасних. Для тебе перш за все Алекс Зечевич – конкурент за місце у старті чи партнер по команді?
— Завжди тільки партнер. Я одразу сказав тренеру, що готовий виходити з лави запасних та допомагати команді перемагати. Мені байдуже, я буду це робити зі старту чи з запасу.

— Незважаючи на статус «шостого гравця«, керівництво Суперліги номінувало тебе від нашої команди на звання найкращого гравця листопада. Більш того, у фанатському голосуванні ти здобув перше місце, а в загальному підсумку став третім, з чим тебе і вітаємо!
— Дякую за привітання. Звичайно, я радий такому успіху, але командні досягнення для мене набагато важливіші. Я хотів би подякувати нашим фанам за голоси і розділити з ними цей успіх, вони – найкращі. Також дякую моїй сім’ї та друзям, хто за мене голосував.

— В тебе дуже добрий процент влучань з гри, а ось відсоток влучань штрафних кидків знаходиться приблизно ж на тому рівні, що є не дуже добре. Чи маєш ти пояснення цьому і чи працюєш ти над покращенням цього компоненту?
— Так, однозначно, це один з тих компонентів у грі, який би я хотів покращити і я постійно працюю над цим. Однозначної причини такого низького проценту реалізації штрафних кидків не можу сказати, можливо вона схована в області психології. Але в Соколахя завжди отримую підтримку від партнерів по команді та тренерів, розумію, що не можу їх підвести, і в  останніх матчах мені це більш-менш вдається. Сподіваюся, що цей прогрес залишиться і надалі.

— У грі проти Кривбасу ти отримав ушкодження та не зміг закінчити матч. Як це сталося та що кажуть клубні лікарі?
— Я був на паркеті, розпочиналася наша атака, я зробив прискорення та відчув біль у м’язах задньої поверхні стегна. Наступного дня ми зробили дослідження і почали лікування. Хлопці з медичного персоналу роблять все можливе, сподіваюся що через днів 10 я вже буду готовий допомогти команді в останніх матчах року.

— Минула третина чемпіонату. Чи міг би підбити перші підсумки для Соколів на старті? Яка атмосфера в команді? Четверте місце для нас – це вершина, чи ми можемо прогресувати?
— У першій частині чемпіонату ми видали класну переможну серію з 7 матчів. Це, звичайно, позначилося на настрої в роздягальні та «командній хімії» на паркеті. З кожним матчем ми дізнаємося партнерів по команді ще краще, і саме в цьому я бачу подальший прогрес команди в ігровому плані, і як наслідок, в турнірній таблиці.

— Перші враження про Харків. Що вдалося побачити, можливо якісь улюблені місця, де тебе можуть зустріти наші вболівальники?

— Так, я дуже люблю гуляти центром міста і за кожної вільної хвилини чи вихідного дня намагаюся це робити. Під час моїх студентських років я жив у Бостоні, теж великому місті, тож мені не звикати до такого темпу життя. Що ж до улюблених місць, то я намагаюся кожного разу відвідувати нову кав’ярню в центрі міста.

— Декілька слів про твою сім’ю. Вони дивляться матчі Соколів? Чи відчуваєш ти їх підтримку тут?
— Так, мої батьки, бабуся, дідусь дивляться усі матчі, навіть попри 7-ми годинну різницю у часі. Після матчів ми зазвичай розмовляємо по телефону та обгорюємо матчі.

— Чи не плануєш їх запросити відвідати Україну?
— Мій батько часто приїзждав до мене в коледж на матчі. Планував він і у минулому році приїхати до Німеччини, але не зміг через пандемію. Зараз потроху ситуація стабілізується, тож можливо навесні він завітає до України.

— Наближаються Різдво та новорічні свята, але графік матчів дуже щільний – лише невелика перерва на Новий Рік. Які плани?
— Так, святкувати особливо часу немає, але ми професіонали, отже будемо продовжувати тренування. На Різдво я звичайно зателефоную своїй рідні та побажаю їм веселих свят.

— Ти вже згадував про наших вболівальників. Наостанок, ще декілька слів для них.
— Перше, що мене в них дуже імпонує, це вірність та лояльність. Вони однаково палко нас підтримують як під час перемог, так і під час невдач. Сподіваюся, що так буде й надалі. Також впевнений, що після кожної нашої перемоги кількість наших прихильників в залі буде зростати. Ще мені дуже подобається велика кількість дітей, юних баскетболістів на матчах. Це дуже круто!

Поділитись:

Новини по темі

Усі новини