Айнарс Багатскіс: У Суперлізі кожна команда готова карати навіть найавторитетнішого суперника

Перед стартом жовто-чорних на другому груповому етапі Кубка Європи ФІБА клубна пресслужба Київ-Баскета провела змістовну розмову з головним тренером Айнарсом Багатскісом, де також поговорила про першу частину Суперліги Windrose.

— Чотири поразки в дванадцяти матчах — чи прийнятний результат, на ваш погляд?

— У якомусь сенсі так. Звичайно, є дуже образливі поразки – від Кривбасу і, особливо, Одеси. Але ми зробили з тих невдач урок. Наприклад, за два дні після матчу в Одесі вийшли на паркет у Южному — і я вже за п’ять хвилин після спірного сказав асистенту: Тут буде все гаразд. Зовсім інший настрій, зовсім інший рівень агресії, зовсім інша зарядженість на боротьбу команди. Що зробив перед тим матчем? Вам краще не знати. Та й самому так чинити. Але іноді доводиться — і у нашій ситуації це спрацювало.

Сьогодні Суперліга дуже конкурентоспроможна — спокійно в ній можуть почуватися тільки Прометей та Будівельник, адже «будівельники» за рахунок останніх підписань укомплектовані до зубів, а чемпіон зовсім може виставити дві рівноцінні п’ятірки. Думаю, і Дніпро ще не сказав останнього слова. Ми десь котируємося четвертими.

Виходячи з таких розкладів, гадаю, осінній відрізок вийшов непоганим. Так, десь просідали. Але спади будуть завжди: жодна команда світу не минає сезон рівно. У таких випадках важливо не так бити на сполох, а з холодною головою проводити аналіз невдач — і використовувати отриману інформацію.

Скажу так: нині у Суперлізі кожна команда готова карати навіть найавторитетнішого суперника. Якщо не можеш дати максимум сьогодні, не можеш налаштуватися на боротьбу на сто відсотків, чекай на проблеми. Тому дуже важливо готувати хлопців не лише фізично, а й ментально. Щоб зберігалися голод та максимальна зарядженість на перемоги.

— Якщо дивитися статистичні викладки, то в жодній із ключових номінацій немає гравця Київ-Баскета всередині топ-5. Чи це говорить про індивідуальну слабкість наших гравців?

— Упевнений, що всі наші іноземці плюс деякі українці, якби були в інших командах, особисту статистику мали б на порядок краще. Подивіться, звідки команди Суперліги – за винятком Прометея та Будівельника – беруть виконавців. Це маленькі ліги: Угорщина, Фінляндія, Ісландія. І у всіх легіонерів, які звідти прибувають, цифри зашкалюють. Але щось я не бачу божевільних перфомансів у жодного з них після переїзду в Україну. Та й візьмемо ширше: лише П’єррія Генрі, який розкрився у Басконії, потрапив до Євроліги з Грузії. Та й то з застереженням, що американцю допомогло загартування Єдиною лігою ВТБ. Тому цифри часто лукавлять. Швидше, навіть навпаки: чим краща ліга і чим сильніша команда в ній, тим скромніші індивідуальні показники багатьох спортсменів високого класу.

Моя мрія полягає в тому, щоб створити кістяк колективу з п’яти-шести баскетболістів, які набирають від 9 до 14 очок. У випадку ж із Київ-Баскетом ще й свідомо лімітую хвилини, щоб ми могли вижити у найміцнішому графіку три гри на тиждень. Плюс у нас немає залізного основного складу: виходячи із суперника, ротую п’ятірку. І, здається, майже всі хлопці у нас так чи інакше, але хоча б матч у старті розпочинали.

Звичайно, можна грати без замін, можна навантажувати лідерів максимально. Але як тільки у когось із них трапиться травма, все розсиплеться як картковий будиночок. Ми не можемо собі такого дозволити. І, гадаю, сезон підтвердив правоту такого підходу. Наведу приклад: на старті сезону отримав пошкодження Войналович — ми компенсували, вилетів Ковальов — вигадали, як його замінити. Одну гру пропустив Анікієнко – і з цим розібралися. Отже принцип взаємозамінності, якого завжди прагну в командах, виявився дотриманий. І це чудово.

— Давайте трохи про персоналії. Хто із гравців став позитивним відкриттям для вас на осінньому відрізку?

— Зі знаком плюс відзначив би всю команду. Не втомлювався повторювати гравцям: якщо ви мене витерпите, якщо я вас не звільню, якщо разом дійдемо до кінця, повірте — до кінця сезону кожен баскетболіст перейде на вищий виконавський рівень. Але вже зараз очевидно, що хлопці зпрогресували.

Подивіться, наприклад, на Кефі. Говорили, що він не вміє грати у захисті, а здатний лише кидати. Так, Майку довелося десь наступити на горло власній пісні, відмовитись від частинки власного его, щоб дати команді більше. Але тепер внесок Кефі очевидний з обох боків майданчика.

Мені подобається, як прогресує Тиртишник: якщо він більше слухатиме, що говорять тренери і більше користуватиметься фітнес-центром, то через пару років стане дуже-дуже хорошим гравцем. Ілля агресивний, розумний плеймейкер з кидком, який на совість працює в захисті. Таким виконавцям ціни немає.

Здорово грає Костя, поступово адаптується Скапінцев — хоча йому важче за багатьох, адже для всіх навколо (від конкуренції до тиску) в новинку… Багато в чому ми досягли результату тому, що гравці зрозуміли вимоги і усвідомили, чого від них хочуть. Вони всі стали трохи кращими, але межі цьому немає.

— Насамкінець три головні відмінності цього складу від минулорічного…

— Якщо не помиляюся, 2020-го до початку зими ми лідирували у Суперлізі, хоча за можливостями та якістю гравців займали четверту позицію. Ішли по дистанції рівно, виглядали чудово, доки не втік Джейкобсон.

Відрізнялися ж від цього складу тим, що були досвідченішими, прагматичнішими. Зараз ми більш дикі та агресивні. Що краще не скажу. Адже й у тому, й у іншому випадку є результат. А загалом… Ви знаєте, минулого сезону мені було по кайфу працювати з хлопцями. Нині ж задоволення не менше. І як тренер просто щасливий тому, що в Київ-Баскеті другий сезон поспіль така командна хімія, якій може позаздрити будь-який, навіть найсильніший, клуб Суперліги.

Читайте частину інтерв’ю про єврокубковий виступ команди на сайті ФБУ.