Віталій Лебединцев: Клубам важливо працювати з українцями, а нинішня тенденція є небезпечною

Заслужений тренер України, екс-наставник збірної України з баскетболу Віталій Лебединцев, коментуючи гру Хімік — Запоріжжя для сайту Суперліги торкнувся важливої теми розвитку українських баскетболістів.

«Говорячи про матч Хіміка та Запоріжжя, перше, що кидається в очі, що гра залежала від реалізації кидка. Здавалося, Запоріжжя непогано почало, але в другій чверті гравці Хіміка стали по черзі всі потрапляти, а у гостей пішли промахи. І вийшов рахунок 25:5.

Взагалі, хочеться відзначити кілька моментів. Обидві команди добре повертаються назад за рідкісними винятками. Цей момент добре налагоджений.

Впадає в очі, що є проблеми з роботою в захисті у напрямку до м’яча. Що я маю на увазі? Часто йшов політ м’яча, а гравці команди, що захищається добігали до суперника, який вже здійснює кидок. Дуже багато було відкритих кидків, підготовлених. Ось і виходить, що все в підсумку звелося до того, що краще кидав, а хто гірше.

Якщо подивитися статистику, то за підбираннями 44:48 на користь Запоріжжя, 14:13 за результативними передачами, 6:6 за перехопленнями. Відсоток попадань теж приблизно однаковий. У Хіміка кращою була реалізація триочкових: 9/24 — 38% проти 5/24 — 21%.

Хімік в конкретній грі в майстерності мені сподобався більше. Як індивідуально, так і командними діями, щодо прийняття рішень.

І ось ще один важливий момент гри. Українці у Запоріжжя зіграли 77,5 хвилин з 200, а у Хіміка — 83,5 з 200. Приблизно рівна кількість. Але у Запоріжжя ці наші гравці заробили 8 очок, а у Хіміка — 24 очка. Є різниця.

Ефективність українців у Запоріжжя склала -5, а у Хіміка +30. Лава Запоріжжя набрала 9 очок, а у Хіміка — 29.

Я не сильно вивчав цю тенденцію в інших клубах, але думаю така ситуація, як у Запоріжжя — спостерігається і в інших клубах. Може я помиляюся і це виключення. Але тут важливо відзначити наступне. Важливо клубам працювати з українцями. Тому що ми прийдемо до ситуації, коли в клубах будуть по 8 легіонерів, як вже було 13-15 років тому. Тенденція є небезпечною, адже український ростер клубів формує збірну України. А коли на ключових позиціях легіонери, а наші гравці ментально звикли бути ролевиками…. А в збірній треба забивати, ментально грати на іншому рівні. Це може бути великою проблемою.

Хочу навести приклад, я в минулому році взяв словенський чемпіонат і там в топ-10 кращих скореров було 6-7 місцевих гравців, а у нас в топ-10 ніхто не входив з українців. Немає звідки формувати склад. Зараз ситуація не краща. Гра складається з простих речей — набрані очки і пропущені очки.

Тактика і стратегія в клубах приблизно однакова, таке враження, що всі тренери проходили однакові курси, але гра і виконавці у всіх різні. А тренери грають за однаковими схемами, роблять одне й те саме. І виходить, що людина не може грати в запропоновану йому гру або на тій позиції, куди його ставлять. Це призводить до малоцікавого видовища. Це не стосується українця або легіонера. Це більше про роль гравця і його місія в команді. Якщо гравець вміє тільки кидати, то на 70% його треба використовувати в цьому напрямку. Якщо людина вміє робити заслони, то в цьому. Одна справа, якщо це перспективний гравець і його треба чомусь навчити, вселити впевненість. Інша, якщо це досвідчений гравець, якого вже не навчиш багато нового.

Мені здається, що цю тенденцію потрібно направляти в інше русло, потрібно звернути на це увагу, адже збірна буде на голодному пайку. Адже пам’ятаю, коли я тренував Одесу в 2009/10, то у нас було шість якісних легіонерів, але українці грали важливу роль, ставали МВП туру, місяця, вигравали титул МВП представницького турніру в Турції.

Варто відзначити, що якщо українці грають важливу роль в команді, то до команди і глядацький інтерес більше. Вболівальник ж ходить дивитися на доморощених гравців, на вітчизняного. Яким би не був іноземець, але свого ти зустрічаєш на вулиці, просиш автограф, селфі і т.д. І коли ти знаєш, що це твій гравець, то це і є справжня популяризація. На іноземців можна подивитися в НБА, а вживу хочеться дивитися на свій продукт. Це моя думка, я не кажу, що я правий. Тут немає критики, але я констатую факт.

Знову ж таки, мова не про всі наші клуби. Але по факту, є дефіцит українських гравців. І це йде знизу, не вистачає рівня наших гравців. І тут важливо теж штучно не робити ліміт, адже тоді рівень наших гравців може ще впасти. І буде нецікаво дивитися. Важливо працювати в цьому напрямку. Я знаю, що в цьому відношенні, по молодіжним напрямками Федерацією ведеться велика робота і мої слова — це не критика. Але хочеться, щоб в Суперлігу надходила велика кількість якісних гравців».