Роман Сербенов: Хлопчиками для биття у Миколаєві ніхто не буде

Президент МБК Миколаїв Роман Сербенов в інтерв’ю клубній пресслужбі прокоментував ситуацію в команді, розповів про завдання на сезон та плани на майбутнє.

— Романе Петровичу, питань багато, але почати хочу з споконвічних «хто винен?» і «що робити?». Чому клуб зараз на 12 місці?

– Основне – ми запросили на посаду головного тренера, з хорошим послужним списком, який працював у збірній, але він не був готовий до українських реалій. Щодо «що робити» — ми працюємо над помилками, яких було допущено. Я засинаю і прокидаюся з баскетболом. Із серпня ми ні на секунду не зупиняємо перегляд гравців. Плюс – розробляємо комплексний підхід. Клуб існує 50 років, але за останні двадцять накопичилося, скажімо так, багато побутових питань, які також треба вирішувати.

– Хто займався комплектацією команди?

— Щодо українських гравців склалася така ситуація, що ми вийшли на ринок, коли на ньому майже не залишалося гравців. Порадившись із Вецвагарсом, який на той момент був ще кандидатом у головні тренери, ми вибрали найкращі з доступних варіантів. Легіонерів уже підбирав тренер під своє бачення гри. Звичайно, було колективне обговорення, але всі підписання проводилися за згодою головного тренера.

— Закриваючи питання Вецвагарса. Його звільнення — помилка?

— Ні. Ми обговорювали з тренером завдання перед сезоном. Це в тому числі домашні перемоги, бо Миколаїв славиться своєю грою на домашньому майданчику. Ми обговорили ситуацію, що склалася, і за згодою вирішили припинити співпрацю.

— Чому тоді відбулася така пауза із призначенням нового тренера?

– Ми не шукаємо пожежника. Не хочемо закривати якісь дірки на решту сезону. Ми у пошуку тренера, який допоможе нам створити клубну систему. Який займатиметься з тренерами дубля, тренерами академії. Зрозуміло, що ми не махнули рукою на цей сезон, але нам важлива і планомірна робота на майбутнє.

— Давайте зупинімося докладніше на академії. На даний момент у Миколаєві лише одна ДЮСШ, цього явно замало.

— На базі клубу буде створено академію. Вона працюватиме таким чином, що у кількох районах міста, у спортзалах шкіл працюватимуть групи. Ми маємо своїх вихованців, які бажають працювати з дітьми. Це Владислав Тонченко, Павло Ревзін, хоч він і не вихованець Миколаєва, але тут з юного віку. Сподіваємось залучити до цього питання Олексія Онуфрієва після завершення кар’єри. Є ще молоді хлопці, вони й будуть набирати нові групи. Також ми організуємо шкільну лігу, щоб кількість хлопців, залучених до баскетболу, була максимальною.

— А якщо поговорити про хлопців трохи старших? Мова про дубль. Питання часу коли до Суперліги прийдуть Рівне, Хмельницький, Маріуполь, Львів, якщо там буде збудовано зал. Дефіцит українських гравців стане ще відчутнішим, а в Миколаєві останнім часом наступність поколінь трохи загубилася.

– Дубль – це той плацдарм, який має підживлювати основну команду. Ми зараз ведемо переговори з одним із ВНЗ міста, щоб, окрім місця у другій команді, ми могли запропонувати хлопцям скласти вступні іспити та здобувати вищу освіту.

— Давайте поставимо крапку з дублем. Це МБК-2, «Ніко-баскет»?

Зараз – це, безперечно, структура МБК Миколаїв. Надалі буде створено і команду в першій лізі, щоб гравці могли проходити всі щаблі, починаючи з академії і до команди Суперліги в Миколаєві.

— Не називаючи цифр. Який бюджет у Миколаєва порівняно з конкурентами?

— Завдяки підтримці наших спонсорів — насамперед це Техноторг та Ніка-Тера — у нас стабільна ситуація. На даний момент, крім команд-грандів, бюджет у всіх можна порівняти. Більше того, я переконуюсь, що бюджет вирішує далеко не все. Тренери, які створили робочу систему, цілком можуть конкурувати з багатшими командами.

— Яка особисто у вас реакція на критику вболівальників?

— Я чудово розумію, що багато критичних коментарів – це імпульсивний момент. Усі хочуть перемагати. Це нормально. Перед початком сезону ми зустрілися із частиною вболівальників. Запропонували допомогу із банерами, організаційними питаннями. Але на нас ніхто не виходив упродовж сезону. Ми відкриті до діалогу.

— Чи не було бажання, за старою традицією, розпустити легіонерів і оголосити курс на турботу про майбутнє?

– Однозначно, ні. Хлопчиками для биття у Миколаєві ніхто не буде. Так, сезон складається невдало. Нашарувалися багато обставин. Ми з себе відповідальності не знімаємо. Можна сказати, що клуб зараз у процесі перебудови, і ми ні на секунду не перестаємо працювати над побудовою майбутнього, ні над виправленням поточної ситуації.

— Виправлення поточної ситуації включає нових гравців. Коли ми можемо їх оголосити?

— По гравцям нам потрібен, насамперед, атлетичний четвертий номер. Ми зараз на фінальній стадії переговорів. На цьому тижні ми запросили до тренерського штабу Терренса Мерфі, для допомоги виконувачу обов’язків головного тренера Олександра Цикалюка.

— Що чекає на Цикалюка після приходу нового тренера?

— Олександр обов’язково залишиться в команді. Він повністю віддається роботі і вже заслужив хороші відгуки від колег по Суперлізі. Якщо ми говоримо, що ми маємо виховувати своїх гравців, то точно також маємо ростити тренерів, вихованих у Миколаєві.

— Що ви хотіли б побажати миколаївським уболівальникам?

— Любіть баскетбол. Незважаючи на те місце, яке займає команда, приходьте до Надії, тому що ця підтримка нам дуже потрібна.