28.01.2022imgLive
02.02.2022Live
03.02.2022Live
04.02.2022imgLive
04.02.2022Live
19:00
05.02.2022imgLive
06.02.2022Live
07.02.2022Live
10.02.2022Live
11.02.2022imgLive
11.02.2022Live
11.02.2022imgLive
12.02.2022imgLive
13.02.2022Live
13.02.2022imgLive
13.02.2022imgLive
16.02.2022imgLive
16.02.2022Live
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
17.02.2022imgLive
18.02.2022imgLive
26.02.2022imgLive
01.03.2022imgLive
16.12.2021

Іван Міхєєв: У цьому сезоні дуже конкурентоспроможний чемпіонат

img

Молодий гравець Запоріжжя Іван Міхєєв в інтерв’ю клубній прес-службі розповів про свої успіхи у поточному сезоні, про 2-тижневу паузу у Суперлізі та про зустріч з тренером, який відкрив для нього дорогу у дорослий баскетбол.

— Не так давно у чемпіонаті була 2-тижнева пауза, пов’язана з відбірковими матчами збірної України. Чи була можливість з’їздити до рідного Маріуполя та як часто там буваєш? Розкажи про це місто. Зараз Маріуполь, кажуть, змінився на краще.

— Під час цієї паузи нам дали два вихідні і я одразу поїхав до Маріуполя, де мешкає моя бабуся. Туди якраз приїхали мої батьками, ми добре провели час родиною. Маріуполь дуже змінився – це, напевно, завдяки нашому міському голові. За цей час там дуже покращився центр міста та набережна. Та й загалом стало більше гарних місць стало.

— Родина слідкує за твоєю кар’єрою? Були на домашніх матчах у ПС «Юність«?

— Мої батьки живуть у Южному – це Одеська область, а тато у мене, взагалі, моряк. Тому він вкрай рідко буває вдома. Приїздить, буквально, на 2-3 місяці на рік. На іграх їх жодного разу не було, тому що для них це дуже сильний стрес, вони навіть не можуть матчі дивитися онлайн. Переглядають ігри вже тоді, коли знають результат. Я пам’ятаю, коли мені було приблизно 12-13 років, хтось з батьків прийшов на матч, у мене гра зовсім не йшла. Я хвилювався, що їм щось не сподобається. З того часу вони не відвідують мої ігри. Але слідкують. Всі останні новини знають. Буває навіть так, що мама телефонує мені та розповідає якісь останні новини зі світу баскетболу.

— Продовжуючи тему двотижневої паузи у чемпіонаті, хотілося б дізнатися, чи стежив за матчами збірної України? І чи ставиш собі за мету спробувати дійти до рівня гравця дорослої збірної України?

— Я думаю, що кожен гравець хотів би себе спробувати у збірній України, це велика честь. Я вважаю, що це просто нереальні емоції, коли ти виходиш на майданчик заповненого Палацу спорту у Києві. Згадуючи матч збірної України з Північною Македонією, було видно, що там нереальні емоції були. Хлопці молодці, вони дуже гарно зіграли. Гадаю, що у матчі з Грузією трохи не пощастило. Там багато чого залежало від гравців Грузії, деякі з яких виступають у Євролізі. Вони показали свій клас.

— Я так розумію, що ти слідкуєш під час сезону за європейським баскетболом та НБА? Є у тебе улюблені клуби?

— НБА мені не так імпонує, як європейські чемпіонати. Мені дуже подобається Євроліга. Я намагаюся якомога більше матчів переглядати. Переважно слідкую не за командами, а просто вмикаю гру та спостерігаю за гравцями своєї позиції, намагаюся щось підгледіти для себе.

— Ти розпочав свою кар’єру у Суперлізі тут, у складі БК Запоріжжя, і продовжуєш виступати донині. Задоволений своїм прогресом і над чим, на твою думку, тобі потрібно працювати найбільше?

— Я вважаю, що за 2,5 роки я багато в чому додав. Точно цьому посприяло те, що я попрацював з двома різними тренерами. Тим не менш, я не завжди задоволений своїм прогресом, мені завжди хочеться більшого: більше ігрового часу, більше забивати, допомагати команді. Завжди є куди рости. Я вважаю, що мені треба навчитись грати більше «у фокусі». Тобто, не відволікатися ні на що. Навчитися простіше ставитися до невдалих моментів. Наприклад, коли втратив м’яча, то треба одразу відпускати цю ситуацію та йти відпрацьовувати у захисті. А у мене іноді буває так, що я просто закриваюся у собі і гра йде не дуже. Також, вважаю, що треба у фізичному плані додати, щоб бути більш впевненим на майданчику.

— Після минулого успішного сезону, коли вдалося виграти срібні медалі, чи думав про зміну клубу? Ходило багато чуток, що всі гравці того складу мали пропозиції.

— Якщо навіть хтось і цікавився мною, то мені було не до цього, адже у мене був контракт із БК Запоріжжя. Він діє до кінця цього сезону. Я точно знав, що буду та хочу тут залишитися. Тим більш після такого феєричного сезону. Я вперше у житті відчував такі емоції.

— З ким із гравців минулих сезонів підтримуєш зв’язок. З ким товаришуєш більш тісно та з ким можеш провести вільний час?

— Коли ми востаннє їздили до Миколаєва, то я зустрівся з Андрієм Кожем’якіним. Він виступав за БК Запоріжжя раніше, коли я тільки-но прийшов у цей клуб. Він дуже багато мені допомагав – це стосується і тренувань, і ми спілкувалися дуже тісно. Він вихованець БК Азовмаш, де на той час був і я. Ми перетиналися, заочно знали один одного. Спілкуватися ми почали вже тут і досі підтримуємо дружні стосунки. А ось з минулого сезону у нас залишилася бесіда у Інстаграм, де ми всі спілкуємося, обговорюємо якісь останні новини з Майком Кеффі, Аурімасом Маяускасом, Дмитром Тихоновим, Андрієм Грицаком. Якщо у нас є можливість зустрітися на виїзді, то ми точно зустрінемося. Дійсно, у минулому сезоні у нас була дуже класна командна хімія.

— У цьому сезоні на майданчику ти проводиш рекордні для себе майже 19 хвилин за матч у середньому, тренерський штаб на чолі зі Станіславом Овдєєнком тобі довіряє. Відчуваєш підтримку тренерів?

— Для молодого гравця, звісно, найголовніше – це довіра від тренера. Навіть, якщо ти припускаєшся помилок на майданчику. Звісно, тренер може тебе замінити, але він тебе підтримає у будь-якому разі. Він точно скаже, що саме треба виправити. Після матчів ми дуже багато дивимося відео наших помилок, а тренер каже гравцям, як це виправити.

— Які цікавинки можеш відзначити у роботі нового тренерського штабу. Що стало найбільшим сюрпризом?

— За два роки я вже звик до тренувального процесу команди Суперліги. Інколи приблизно розумію, що буде наступного дня на тренуванні, тобто, які будуть вправи. Особисто мені перед сезоном було дуже цікаво подивитися, яким буде тренувальний процес, тому що мені хотілося чогось нового та цікавого. Насправді, дуже багато різних вправ Паулюс Баркус привіз із Литви. Наскільки я знаю, Станіслав Овдєєнко переглядає багато відео, тобто і американський, і європейський баскетбол. Звісно, він переймає досвід звідусіль. Я помітив, якщо у нас є якась проблема, наприклад, штрафні, то він намагається знайти підхід, як це виправити, тобто починає це вивчати, дуже багато дивиться на статистику, на наші цифри.

— З приводу штрафних кидків. До паузи у чемпіонаті команду іноді критикували через поганий відсоток реалізації штрафних. Після перерви ситуацію вдалося змінити на краще. Що, власне, змінилося?

— Над цим ми ретельно працювали ще до 2-тижневої паузи. Пам’ятаю, що дуже багато штрафних кидків виконували на тренуваннях. Ми досі не розуміємо, чому інколи кидки з лінії штрафних не вдавалися. Це один із найлегших кидків у баскетболі, але вони просто не «залітали». Ми навіть почали вести статистику на тренуваннях, рахувати відсоток, почали ще більше над цим працювати. Коли цей об’єм збільшився, то вже почало це вдаватися автоматично. Я вважаю, ця робота не мине марно і відсоток наших штрафних кидків ще більше покращиться.

— Як ти вважаєш, які найсильніші сторони цьогорічного складу БК Запоріжжя? Ви грали без основного розігруючого і перемагали. Уявити таку ситуацію у минулому сезоні було набагато важче.

— У минулому сезоні Майк Кеффі був справжнім термінатором (сміється). Його били, а він грав по 40 хвилин, витримував неймовірні навантаження. Я точно не пам’ятаю, але мені здається, що він за минулий сезон зіграв 60 ігор. При тому, у нас не було такого, що ось Майк беззаперечний лідер, а ми навіть не зможемо насолоджуватися баскетболом. Ми завжди знали, якщо ми будемо відкритими, то завжди отримаємо м’яч, тобто, ми командно допомагали йому, а він нам. У цьому сезоні трохи інакше команда побудована. У нас ще більш командний баскетбол. Згадайте останні ігри, коли, наприклад, у Черкасах 6 гравців завершили матч із 10+ набраними очками. Тобто, бали та ігровий час більш-менш рівномірно розподіляються між гравцями.

— Поєдинки із Харківськими Соколами стали зустріччю з Валерієм Плехановим. Тренером, який дав перший поштовх у твоїй професійній кар’єрі. Розкажи про свої враження та емоції від двох матчів проти екс-тренера.

— Якщо чесно, то першу гру з Харківськими Соколами саме у Харкові хотілося б забути. Тоді ми дуже сильно провалилися, і взагалі такого результату не очікували. Звісно, спочатку було трохи не звично, тому що Валерій Миколайович дуже емоційний тренер. Іноді, коли він кричить на своїх гравців, то ти автоматично сприймаєш це на себе. Тому це було дуже незвично. Тим не менш, мені дуже приємно було його побачити та зіграти проти нього. Він мене покликав до Запоріжжя і саме він дав мені путівку у дорослий баскетбол. Я йому за це дуже вдячний і мені цікаво грати з Соколами. І сподіваюся, що ми виграємо у них серію.

— До речі, коли у нашій Інстаграм-сторінці був конкурс прогнозистів перед матчем із Харківськими Соколами, то Станіслав Овдєєнко теж долучився до нього та передбачив, що кращим гравцем стане Іван Міхєєв. Ти бачив, що тренер відмітив саме тебе перед грою?

— Я про це дізнався з інтерв’ю Станіслава Овдєєнка вже після матчу. Просто я не слідкую за подібними голосуваннями. Для мене це не цікаво, адже я вважаю, що найголовніше – це позитивний результат для усієї команди. Вже коли я читав інтерв’ю я дізнався. Мені було дуже приємно.

— Начебто команда грає стабільно, б’ється з лідерами, але є такі матчі як от з МБК Миколаїв на виїзді, коли програли майже 30 очок. Чому так трапляється?

— Це була перша гра без нашого основного розігруючого Ясіна Джозефа. Мені здається, що ми просто не були готовими грати без нього. У будь-якому разі він один із лідерів нашої команди. «перший» номер – це одна з найвідповідальніших позицій на майданчику. Ніхто не зміг взяти на себе його функції. До того ж Миколаїв добре влучав, ми «посипалися» і просто не змогли повернутися до гри. Тим не менш, ми зробили аналіз. Вже за день у матчі з Кривбасом показали зовсім іншу гру.

— На твою думку, найважливіше у цьому сезоні отримати місце в плей-оф? Чи все ж таки, спробувати ще й підлаштуватися під суперника, з яким теоретично буде більше шансів на успіх?

— У будь-якому разі ми налаштовуємося лише на перемогу у кожній грі. А там вже подивимося. Найголовніше – це потрапити до плей-оф. Хотілося б здолати і перший раунд. У будь-якому разі всім хочеться завершити регулярний чемпіонат на найвищих місцях. Це дуже важливо, коли є перевага домашнього майданчика. Наприклад, як це було у нас в минулому сезоні у першому раунді з Тернополем. Я думаю, тоді б нам було набагато складніше починати у них, тому що торік вони дуже сильно грали вдома. Я вважаю, що шанси на перемогу в плей-оф є у кожної команди, адже у цьому сезоні дуже конкурентоспроможний чемпіонат. Тепер не 8, а всі 12 команд можуть виграти одна в одної. Я вважаю, що ліга у цьому сезоні стала набагато цікавішою. Особливо для вболівальників. Тепер вони можуть дивитися не якісь певні 4 ТОП-команди, а можуть спокійно вмикати будь-яку гру і це буде цікаво.

— Ти повинен знати такого блогера і твого земляка – Олексія Дурнєва, який полюбляє рахувати підписників в Інстаграм за кількістю населення Маріуполя. Наприклад, якщо у когось мільйон підписників, то це 2 Маріуполя. А скільки б ти хотів би набрати очок за всю свою кар’єру, якщо порахувати їх у Маріуполях?

— (сміється) Так, я за ним слідкую, адже він мій земляк. Щодо набраних очок… Так, це плюс-мінус півмільйона там населення у Маріуполя… Один мільйон – це дуже багато, я навіть не знаю, скільки це треба забивати (сміється). Мені б хотілося, більше не набрані очки порахувати, а якісь виграні трофеї. Я вважаю, що це буде приємніше, адже ти набрані очки не повісиш у себе у кімнаті. Тож нехай буде хоча б 0,0001 Маріуполь.

Поділитись:

Новини по темі

Усі новини