Александар Зечевич: я з баскетбольної родини

Сербський центровий Харківських Соколів поспілкувався з клубною пресслужбою.

— Александаре, ти з Сербії, в якій однаково популярні як баскетбол, так і футбол. Чи займався ти футболом у дитинстві?
— Ні, я з баскетбольної родини. Мої батьки та дядько займались баскетболом, тож моя доля у дитинстві була вирішена, і вже з шести років я займався баскетболом. Але в дитинстві я також спробував сили у веслуванні, тенісі та плаванні.

— Ти розпочав юнацьку кар’єру у Сербії, але потім переїхав до США. Хто був ініціатором?
— Це було повністю моїм рішенням, про це я мріяв з 10-ти років. Я хотів продовжити свої тренування на рівні американських коледжів, а кар’єра в НБА поки що залишилася мрією. Це було важке випробування для моїх батьків, але я їм дуже вдячний за підтримку мого рішення.

Харківські Соколи здобули першу перемогу в сезоні, здолавши Запоріжжя

— Твоєю першою європейською країною у кар’єрі стала Словаччина. Чому не Сербія?
— Під час навчання у коледжі я обрав американського агента і він запропонував мені варіант зі Словаччиною.

— Чи міг би ти порівняти рівень чемпіонатів Сербії, Словаччини та України?
— Найкращі сербські команди грають у Лізі ABA (Адріатична ліга). Там дуже високий рівень, але у вищому дивізіоні там представлені лише дві сербські команди: Партизан та Црвена Звєзда. Команда з мого рідного міста, Воєводіна грає у другому дивізіоні. Якщо порівнювати чемпіонати України та Словаччини, український – значно переважає.

— Наші вболівальники відзначили твою чудову гру у «фарбі», вміння позбутися опіки гравців суперників. Але після цього ти декілька разів не забивав «вільних кидків» з-під кільця. Як би ти це міг пояснити?
— Знаєте, я задаю собі те ж саме питання. Думаю, я повинен ще краще працювати на тренуваннях. В Україні дуже атлетичний баскетбол, то ж додаткові тренування у тренажерній залі мені також не завадять.

— Сербія відома своїми фанатами, в тому числі баскетбольними. Які перші враження від наших влобівальників?
— Вони фантастичні. Я не очікував такої кількості фанатів на матчах та такої підтримки. Можу впевнено сказати, що вони найкращі серед тих, за чиї клуби доводилося грати.

— Команда подарувала перемогу на твій день народження. Таке трапляється вперше у твоєму житті?
— Так, це був перший раз, коли ми здобули перемогу на мій день народження. Був ще один випадок у коледжі, але то була товариська гра.

— Твої перші враження від Харкова. Вдалося вже трохи погуляти містом?
— Фантастичне місто, я вже встиг його полюбити. Мені дуже подобається гуляти в Центральному Парку, а також вечеряти в ресторанах в центрі міста.

— Декілька слів про твою сім’ю. Вони залишилися в Сербії? Чи не плануєш їм організувати поїздку до Харкова?
— Так, вони в Сербії. Мій батько дуже хоче приїхати в Харків на матчі. Сподіваюсь, ми зможемо реалізувати його плани у життя вже найближчим часом.